печать 09.07.2007

УКРАЇНСЬКА СТОЛИЦЯ: Банківська сфера столиці кому довірити свій капітал?

Незважаючи на довготривалу політичну кризу вітчизняна економіка продовжує зростати. Про це, з певним здивуванням зазначила навіть представниця Всесвітнього банку Шеріл Грій під час презентації в Брюсселі доповіді "Бюджетна політика й економічний ріст: наука Східної Європи й Центральної Азії". Зокрема, в її доповіді зазначалося, що "...політична ситуація начебто не впливає на економіку <України> просто зараз. Ми не знаємо про далеку перспективу, в близькій перспективі це очевидно. Але це цікава історія".

Іще одним важливим моментом, який було відмічено в цій доповіді досить висока оцінка фінансової політики України. Йшлося, насамперед, про сферу публічних фінансів, певною мірою стосувалося і банківського сектора.

І дійсно, якщо оцінювати розвиток окремих галузей та сфер вітчизняної економіки, неможливо не відзначити значний ріст саме фінансового сектора. Він позначається не лише на його питомій вазі у ВВП, але й в збільшенні вкладів клієнтів та інвестиції самих банків в економіку України. За пять останніх років (2002-2006 рр.) вкладення у банки збільшилися в 7 разів (з 25,7 млрд. грн. до 184,2 млрд. грн.), а обсяг кредитів, залучених за цей же період субєктами господарювання зріс у 8,64 рази, склавши на початок 2007 року 245,3 млрд. грн. Можливо навіть не потрібно наводити ці показники достатньо лише увімкнути телевізор, щоб побачити, що банківська реклама на сьогоднішній день досить успішно конкурує з рекламою мобільного звязку та алкоголю.

Більшість українських банків активно рекламує свої послуги. Але чи до всіх банків варто відносити свої гроші і чи всім з них можна довіряти? Спробуємо відповісти на ці питання нижче.

Які банки є в столиці?

Столичний регіон є фінансовим центром країни. Тут обертається понад 40% від загального обсягу коштів, залучених від юридичних та фізичних осіб. У Києві зареєстровано 104 банки зі 173. Ряд великих банківських установ, з юридичною адресою в інших містах України перемістили до Києва фактичні адреси (наприклад - УкрСиббанк).

В столиці представлені всі типи банків: роздрібні (орієнтовані на роботу з фізичними особами), корпоративні (превалюють юридичні особи), універсальні (поєднання обох напрямів без явного превалювання одного з них), спеціалізовані (обслуговують певні галузі економіки або окремі муніципальні утворення) та кептивні (обслуговують переважно інтереси окремих фінансово-промислових груп).

Найбільш типовими прикладами корпоративних банків можуть бути Укрексімбанк та Промінвестбанк, роздрібних Дельта та Правексбанк. Проте переважна більшість київських банків є універсальними (Укргазбанк та Тас-Комерцбанк).

До спеціалізованих банків тривалий час можна було віднести столичний Хрещатик, який активно співпрацював з підприємствами та установами Київської міської державної адміністрації або банк Експрес, який спеціалізувався на обслуговуванні субєктів господарювання, що відносилися до сфери Міністерства транспорту України. Проте, в силу певних змін, як банківської політики, так і на політичній карті держави, ці банки почали міняти свою стратегію. Так, Хрещатик вже декілька років позиціонує себе як універсальний банк, налаштований на співпрацю з громадянами та підприємствами різних форм власності.

Ми не будемо наводити приклади "кептивних" банків в силу того, що більшість фінансових установ, які входять до складу фінансово-промислових груп не є юридично оформленими членами таких утворень і далеко не завжди прагнуть афішувати свою направленість на обслуговування певного кола підприємств.

Що стосується масштабів бізнесу, то тут існує дещо інший розподіл, наприклад за обсягами середніх активів. Національний банк України, керуючись цими ознаками, розділяє банки на чотири групи [1] . До першої групи увійшло 15 банків, до другої 19 банків більше 2 млрд. грн. У третю та четверту групи увійшло 25 та 114 банків. До першої десятки столичних банків (всі вони представлені в першій групі) відносяться, зокрема Надра, Укрсоцбанк та Аваль. З діючих в Києві найменшими за розмірами активів є Банк Богуслав та Альянс.

Хто перевіряє столичні банки?

Відповідно до чинного законодавства Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд і встановлює для банків правила проведення банківських операцій, тощо. В рамках цієї діяльності НБУ має такі можливості: здійснювати регулярні перевірки діяльності банківських установ, частково або повністю обмежувати проведення ними операцій, та виступати кредитором останньої інстанції тощо.

Вітчизняні та іноземні спеціалісти високо оцінюють роботу НБУ в частині формування ринку банківських послуг. Так, якщо за 1992-1999 рр. було ліквідовано 69 банків, то протягом наступних років їхня кількість значно скоротилася (у 2002 році НБУ було ліквідовано 10 банків, у 2003 році 7, у 2004 році 7). Кількість банків, які перебувають на стадії ліквідації не зазнала значних змін з 2005 року. Наразі на стадії ліквідації перебуває 19 українських банків, 12 з яких знаходиться в Києві.

До останніх масштабних скандалів з невиконанням банком своїх зобовязань можна віднести події банкрутства банків Алонж та КУБ, а також Ітерконтинентбанк (всі в 2005 р.).

Разом з тим, і спеціалісти НБУ і незалежні експерти стверджують чи не в один голос, що незважаючи на досить високу якість функціонування банківського сектору, імовірність виникнення негативних подій зберігається. І для того, щоб більш повно оцінити ступінь надійності банківської установи, використовують результати досліджень незалежних аудиторів та оцінки рейтингових агентств.

Де можна ознайомитися з результатами перевірок банків?

Парадоксальність ситуації в банківській сфері полягає в тому, що вона є одночасно і однією з найбільш прозорих і однією з найбільш закритих в Україні. З одного боку, фінансові установи прагнуть заявити про себе, донести свою інформацію до максимального числа клієнтів. З іншого боку вони не готові розкривати свою "внутрішню кухню", оголошувати про свої досягнення або втрати і, тим більше, прагнуть уникнути будь-яких інформаційних повідомлень про потенційні загрози. В результаті, досить часто пошук інформації про той чи інший банк зводиться до пошуку фізичного носія такої інформації, готового поділитися такою великою таємницею. Не слід забувати при цьому, що ця "таємниця" далеко не завжди може бути істиною в останній інстанції.

Специфіка діяльності НБУ та аудиторських компаній полягає в тому, що вони також не доносять результати свого аналізу до широкого кола споживачів. Логічним поясненням цьому є специфіка їхньої роботи. НБУ має насамперед піклуватися про надійність всієї банківської системи і тому сам є основним споживачем зібраних даних, на основі яких і приймає відповідні рішення. Тобто, його оцінка опосередковано проявляється у вже здійснених заходах і стає зрозумілою для широких верств населення постфактум.

Схожою є ситуація і з аудиторами, які орієнтовані насамперед на самі банківські установи. Результатами їхніх перевірок можуть стати: оптимізація роботи банку, вдосконалення їхньої фінансової звітності, усунення ряду недоліків. Але дані щодо результатів їхніх перевірок ні в якому разі не набувають широкого розголосу, як правило такі обмеження передбачають угоди, укладені між аудиторськими компаніями та фінансовими установами.

В результаті, найбільш доступною є оцінка рейтингових агентств. Відповідно до вітчизняного законодавства, останні не мають права приховувати інформацію від громадськості. Більш того, повинні розміщувати її на своєму сайті у вигляді відповідної оцінки (кредитного рейтингу) та певного обрунтування (рейтингового звіту), надавати її контролюючим та перевіряючим органам, всім іншим бажаючим. Єдиною перешкодою для розповсюдження такої інформації може бути небажання самого клієнту (банку) щодо її розкриття.

Як користуватися кредитними рейтингами банків і про що вони говорять?

Кредитний рейтинг банк є оцінкою рейтингового агентства ступеня надійності цієї фінансової установи та її здатності вчасно і в повному обсязі виконати всі взяті на себе зобовязання. Оцінка здійснюється за результатами діяльності банку протягом останніх пяти років, його місця і ролі в банківській системі України, а також перспектив подальшого розвитку. На відміну від ренкінгів або скорингових оцінок, які здійснюються за фінансовими показниками, кредитний рейтинг не змінюється щомісячно або щоквартально, в результаті зміни окремих даних. Іншими словами кредитний рейтинг є більш сталою (довготерміновою) оцінкою, зміни якої можуть відбуватися лише у випадку настання або імовірності настання якихось значних подій, які можуть негативно або позитивно позначитися на надійності банківської установи. При цьому рейтингове агентство проводить постійний моніторинг діяльності обєкта рейтингування.

Такий підхід до оцінювання обумовлений необхідністю чітко визначити, наскільки надійним є той чи інший обєкт з точки вкладення в нього коштів в довгостроковій перспективі. Адже, якщо його надійність змінюється зі значною періодичністю (як це відбувається у ренкінговій оцінці, коли наприклад зростання або скорочення активів одразу ж може позначитися на позиції банку), неможливо прийняти чітке рішення щодо того, чи варто інвестувати свої кошти чи ні. Тому, кредитний рейтинг, як правило, дає інформацію щодо перспектив на найближчий рік, а досить часто залишається незмінним і протягом більш тривалого часу.

Результатом оцінки є присвоєння тому чи іншому банку буквеного значення (наприклад uaА), де велика літера А це позначення рівня кредитного рейтингу банку. Розшифровка кожної літери міститься в так званій рейтинговій шкалі, яка встановлюється відповідним рейтинговим агентством. Найбільш типовою є шкала з позначками від D до ААА. Шифр ua або інший, який наводиться перед буквеною оцінкою, вказує на те, за якою шкалою оцінювалися банки міжнародною чи національною.

Всі рейтинги поділяються на дві великі групи інвестиційні та спекулятивні. До інвестиційної відносяться банки, які є достатньо надійним з точки зору повернення вкладених коштів, а імовірність невиконання зобовязань є не нижчою, ніж в середньому по банківській системі. До спекулятивної відносяться ті установи, по яким ризик невиконання зобовязань, на думку представників рейтингового агентства є вищим, ніж в середньому по банківській системі.

Серед столичних банків, яким були присвоєні кредитні рейтинги рейтинговим агентством "Кредит-Рейтинг" [2] (а це загалом 23 банків) лише 4 мають рейтинг спекулятивної категорії (див. Табл. 1). З них дали згоду на його розкриття 14 банків.

Таблиця 1. Кредитні рейтинги столичних банків станом на 1.07.07 р., присвоєні рейтинговим агентством "Кредит-Рейтинг", які є публічними.

Найбільш типовими факторами, які зумовили присвоєння київським банкам рейтингів інвестиційної категорії, були: відсутність конфліктів між учасниками/акціонерами та наявність підтримки з їхнього боку подальшого розвитку банку, організація ефективної системи менеджменту (в тому числі контролю), наявність необхідної кваліфікації менеджерів вищої і середньої ланок управління, стабільність розвитку банку протягом тривалого часу, задовільне значення більшості основних показників, які характеризують діяльність банківської установи, відсутність претензій з боку контролюючих (перевіряючих) органів (або незначні претензії), бачення напрямів подальшого розвитку і шляхів їхнього досягнення.

Факторами, які утримували банки від їхнього переведення до інвестиційної категорії були: наявність конфліктів серед акціонерів, які могли негативно позначитися на подальшому розвитку банку, висока ступінь залежності від декількох клієнтів, низька якість кредитного портфеля банку, систематичне невиконання основних вимог та рекомендацій контролюючих (перевіряючих) органів, а також низький рівень корпоративного управління.

В цілому ж рейтингове агентство досить позитивно оцінює перспективи розвитку банківського сектора і очікує подальшого росту активності в цьому сегменті. На нашу думку, у 2007 році має відбутися подальше нарощення активів та власного капіталу за всіма групами банків, досить високою є можливість входження ще кількох іноземних інвесторів. Буде збережено тенденцію до подальшого зростання активності банків в сегменті роздрібного кредитування, що може призвести до загострення конкуренції і певного погіршення позицій банків 4-ї групи за рахунок експансії великих банків. Враховуючи тенденції розвитку банківської системи, а також загострення конкуренції на банківському ринку, у майбутньому можна очікувати на певне зниження відсоткових ставок за кредитами та депозитами.

Що стосується безпосередньо столиці, то вона і надалі формуватиме загальні правила гри на фінансовому ринку. Імовірно, що саме в Києві продовжуватиметься впровадження нових форм кредитування населення та залучення коштів до банківських установ як це було зроблено, наприклад Укргазбанком (випуск іпотечних облігацій). Не виключеною є ситуація придбання у 2007-2008 рр. декількох столичних банків іноземними інвесторами.