друк 02.03.2010

Банківська система України: випробовування кризою

2009 рік був для банківської системи досить складним і характеризувався початком глобальних трансформацій на фінансовому ринку. Показовим було друге півріччя минулого року, коли можна було спостерігати послаблення нормативного регулювання, а також пруденціального контролю з боку НБУ (вочевидь, під тиском міжнародних фінансових організацій).

Впродовж останнього року кредитна активність банків була слабкою. Основні зусилля були сконцентровані на роботі з проблемною заборгованістю, включаючи її продаж і реструктуризацію. Але це не допомогло поліпшити якість активів, значна частина банків мала проблеми з ліквідністю через низьку якість вкладень.

Не дивлячись на застосовані заходи для стабілізації фінансового стану банків, ключові ризики для банківської системи країни (втрата активів та зниження їх ліквідності) зберігаються на високому рівні.

Основними чинниками, що зумовлюють ступінь схильності до ризиків банків, які працюють на вітчизняному фінансовому ринку є:

• невисока якість робочих активів, включаючи значний обсяг і питому вагу простроченої заборгованості, а також загальне зниження ліквідності банківських активів (включаючи кредити, основні фонди банків і заставне майно), зважаючи на низький платоспроможний попит. Збереження поточного стану є наслідком низької економічної активності і зумовлює схильність банківської системи до кредитного ризику.
• низька довіра, нестабільна пасивна база є визначальними чинниками, що характеризують схильність банківської системи до ризику ліквідності. При цьому дії НБУ (як фінансова, так і нормативна підтримка) дозволили підтримати платоспроможність низки банківських установ на мінімально необхідному рівні.
• вразливість банківської системи до валютно-курсової політики в країні, оскільки за останні декілька років банки надали значний обсяг валютних кредитів, у тому числі позичальникам, у яких відсутні валютні надходження. Дії регулятора щодо стабілізації ситуації на валютному ринку країни (у тому числі за рахунок посилення контролю за валютними позиціями банків) мали короткостроковий ефект, в той же час схильність банків до валютного і кредитного ризиків залишається значною, зважаючи на поточну валютну структуру активів банківської системи.
• схильність банківської системи України до операційного і регуляторного ризиків внаслідок недосконалого нормативно-правового поля, яке постійно змінюється.

Ліквідність

На початку 2009року спостерігалося істотне погіршення платоспроможності значної кількості банків, що було спровоковане перш за все відтоком депозитів і зниженням ліквідності робочих активів. Банківським установам була надана значна фінансова (у вигляді кредитів рефінансування НБУ) і регуляторна (ряд постанов НБУ, спрямованих на утримання ресурсної бази) підтримка НБУ.

Починаючи з другого кварталу 2009року спостерігається стабілізація ресурсної бази, а з другого півріччя – приріст депозитів. В той же час, питання довіри до банківської системи України як з боку внутрішніх інвесторів, так і зовнішніх кредиторів залишається відкритим, тому впродовж найближчого року стабільність ресурсної бази значною мірою залежатиме від дій регулятора відносно конкретних банків (включаючи банки, в яких на поточний момент діють тимчасові адміністрації, введені НБУ), а також загальної ситуації в країні (економічної та політичної стабільності).

Для банківської системи України характерним залишається неістотний обсяг ринкового фондування, тому, в середньостроковій перспективі основні зусилля банків, ймовірно, будуть сконцентровані на роботі з клієнтськими коштами. В той же час, певний ризик для ліквідності банківських установ пов’язаний із «зустрічним фондуванням» активних операцій і «транзитним кредитуванням», що, зважаючи на особливості вітчизняного банківського законодавства, підсилює вразливість банківського сегменту від дій регулятора та інших контролюючих органів по відношенню до окремих фінансових установ. Одним із чинників ризику під час таких операцій є спрощена оцінка кінцевого позичальника при транзитному кредитуванні, і в разі неплатоспроможності останнього, найбільш захищеним є банк-кредитор, найменш захищеним – транзитний банк. Слід зазначити, що транзитне кредитування в ряді випадків не закріплене додатковими зобов'язаннями кінцевих позичальників і банків кредиторів - першої інстанції (у випадку, якщо відбувається за схемою «ностро-рахунок-кредит» або МБК – кредит ЮО/ФО). Зустрічне фондування найчастіше використовується для «поліпшення» фінансової звітності (використовується як короткострокове фондування на перехідні звітні дати). Такі операції призводять до спотворення даних фінансової звітності і значних розбіжностей між реальною платоспроможністю банків і їх декларованою ліквідністю.

Якість активів

У 2009 році банки зіткнулися із наслідками агресивної політики захвату ринку та уявного хеджування власних валютних ризиків шляхом перекладання їх на позичальників. Погіршення ділової активності у ряді галузей економіки спричинило зниження доходів підприємств і населення, а девальвація національної валюти призвела до збільшення фінансового навантаження на позичальників, які отримали валютні кредити. Наслідком впливу вказаних чинників було значне погіршення якості робочих активів банків через збільшення кількості неплатоспроможних позичальників. Не дивлячись на програми реструктуризації позик, які активно використовуються банківськими установами, та послаблення резервних вимог регулятором (з метою послаблення регуляторного тиску на фінансові інститути, що функціонують у складних економічних умовах), впродовж останнього року спостерігалося 4-х кратне збільшення простроченої заборгованості, що призвело до збиткової діяльності більшості банків (в окремих випадках – до ліквідації). Впродовж останнього року банківська система (зокрема, державні банки) також були залучені до фінансування дефіциту держбюджету* і дефіциту ресурсів окремих держкомпаній, платоспроможність яких сумнівна. Здатність держави і окремих компаній своєчасно розраховуватися за зобов'язаннями буде визначати напрямок розвитку банківської системи впродовж найближчого року.

Схильність банківського сегменту до кредитного ризику обумовлена перш за все значною концентрацією кредитів за окремими позичальниками (у тому числі, по відношенню до капіталу першого рівня), що характерно для значної кількості банківських установ, істотним обсягом валютних кредитів (при нестабільній валютно-курсовій політиці), а також погіршенням платоспроможності значної кількості позичальників, що призводить до розбалансування платіжного календаря. Значний ризик для стабільності банківської системи пов’язаний із поширенням на фінансовому ринку країни «транзитного кредитування», що у ряді випадків передбачає спрощення оцінки кредитоспроможності контрагентів.

На думку рейтингового агентства, рівень проблемної заборгованості не буде надалі істотно збільшуватися (відповідно до офіційної статистики, на початок 2010 року обсяг прострочених кредитів склав 69,935млрд.грн. або 9,4% від сукупного обсягу кредитів), при цьому рейтингове агентство вважає, що більша частина банків може впоратися з наявними і потенційними проблемами якості портфеля. Ми не виключаємо, що максимально можливий обсяг списань за кредитами не перевищить 20%. Законодавчі зміни (зокрема, можливість при розрахунку оподаткованого прибутку, включати у витрати весь обсяг сформованих резервів за кредитами)*, дозволяють банкам більш адекватно відображати реальну вартість активів, хоча не будуть стимулювати фінансові установи до системного очищення власних балансів (деякі випадки продажу проблемної заборгованості спостерігалися в 2009 році). В той же час, будь-які заявлені заходи, у тому числі, викуп державою проблемних кредитів з метою очищення банківських балансів у поточному році буде складно реалізувати.

* Закон України N 1533-VI от 23.06.09 «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи».

Ми не виключаємо, що різні галузі економіки будуть виходити з кризи з різним рівнем втрат. Разом із цим, на поточний момент існують передумови для поновлення кредитування підприємств реального сектору економіки – ситуація з ліквідністю у банківському секторі продовжує покращуватися, і на державному рівні можлива кредитна підтримка банків, які фінансують економіку. Разом із цим, на тлі слабкої кредитоспроможності економічних суб’єктів, актуальним стає якісна оцінка позичальників, що у майбутньому дозволить банківському сектору зменшити обсяг втрат. Крім банків, достатніми технічними та аналітичними можливостями для здійснення якісної оцінки кредитоспроможності суб’єктів володіють рейтингові агентства. Наявність кредитних рейтингів значно спростить доступ потенційних позичальників не тільки до публічних запозичень, а також і до банківських кредитів, оскільки характеризує такі компанії, як з боку фінансової спроможності і рейтингової історії, а також з позиції залишатися відкритими для інвесторів.

Якість ресурсів

Власні ресурси банків та залучення на умовах субординованого боргу.

У 2009 році була завершена діагностика фінансових установ, метою якої було визначення потреби банківського сектора у додатковому капіталі. В той же час, у зазначений період спостерігалася певна лібералізація вимог до якості капіталу банківських установ, що дало можливість банкам враховувати в капіталі внески акціонерів ще до моменту їх реєстрації, а також включати субординований борг в іноземній валюті. Ймовірно такі кроки регулятора, хоча і були вимушеними, але дозволили підтримати зацікавленість низки власників (у тому числі, іноземних) до банківських установ в нашій країні.

Станом на початок поточного року регулятивний капітал банківської системи становив 135,8млрд. грн. (станом на 01.01.09р. – 123,07млрд. грн.). Балансовий капітал у 2009 році зменшився на 4,09млрд.грн., оскільки збільшення статутних фондів (на 36,74млрд. грн.) значною мірою було знівельовано збитками банківського сектору (38,45млрд. грн. за 2009 рік) і знеціненням фінансових інструментів. У 8банках на початок 2010року власний капітал мав негативне значення (у 7 із них діє тимчасова адміністрація НБУ). Певний вплив на динаміку капіталу банків у 2009році мала також деномінація акцій низки банків, проведена тимчасовими адміністраторами. Приймаючи до уваги зміну вимог до обліку забезпечення за кредитами (лист НБУ #40-511/621-1844) під час проведення повторного стрес-тестування, не виключено, що вже в 2010 році власникам низки банків (включаючи банки з іноземним капіталом) будуть висунуті вимоги відносно додаткової капіталізації фінансових установ. Це дозволить наростити фінансовий потенціал банківського сектору, у деяких випадках може сприяти збільшенню банківського сегменту.

В умовах нестабільної ситуації на фінансовому ринку, нарощування капіталізації банків за рахунок надання коштів на умовах субординованого боргу стало ключовим інструментом для низки іноземних власників. На початок 2010 року субординований борг був залучений 104банками, а його обсяг склав 30,92млрд.грн. або 4% зобов'язань банківської системи на відповідну дату. Останнє характеризує такі кошти не лише як джерело підтримки капіталізації на необхідному рівні (визначеному нормативними вимогами), а як досить значну складову довгострокової ресурсної бази банківської системи. В той же час, можливість збільшення регулятивного капіталу за рахунок субординованого боргу у валюті залучення дозволяє власникам банківських установ частково хеджувати суверенні і валютні ризики, чого неможливо досягти при збільшенні капіталу першого рівня.

Позикова ресурсна база ­– зовнішні та внутрішні ринки.

Не зважаючи на значний обсяг заборгованості банківського сектору перед іноземними кредиторами (станом на 01.01.2010 р. – майже 30 млрд. USD, з яких кредити – 21,95 млрд.USD), такі ресурси для більшості фінансових установ не є істотною загрозою платоспроможності навіть у складній економічній ситуації з ряду причин:

У той же час, при збереженні негативних тенденцій в економіці, слабкому операційному середовищі, а також нестабільній грошово-кредитній і валютно-курсовій політиці, привабливість вітчизняного банківського сегменту залишатиметься на низькому рівні внаслідок високих локальних (характерних для банківського сектора України) і глобальних суверенних ризиків. Це може загрожувати збереженню підтримки західними материнськими структурами дочірніх підрозділів в Україні, велика частина яких була збитковою (окремі на даний момент недокапіталізовані). Обсяг короткострокового боргу банківського сектору перед іноземними кредиторами на початок поточного року склав 6,1 млрд. USD (за даними НБУ*). В той же час, динаміка іноземного боргу банківського сектору значною мірою залежатиме від економічної ситуації в країні, а також від зміни ризиків для основних кредиторів, пов'язаних із інвестиціями в банківський сектор країни. Не виключено, що приймаючи до уваги законодавчі зміни (заборона кредитування населення в іноземній валюті, яка, ймовірно, діятиме протягом року) низкою материнських структур буде прийнято рішення про скорочення масштабів бізнесу в Україні, що для дочірніх підрозділів іноземних банків, велика частина яких – збиткові, буде мати наслідком скорочення прямого дотування і переорієнтацію на внутрішній ресурсний ринок. Основою такого припущення є формування значного обсягу резервів за інвестиціями в українські «дочки», низька ефективність діяльності на тлі слабкої регуляторної бази в Україні, а також можливе посилення монетарної політики окремих країн, що може спровокувати Центробанки низки країн ввести обмеження на інвестиції в країни з ринками, що розвиваються.

*Дані по короткостроковому боргу на 01.10.09 скореговані на динаміку боргу по короткостроковому боргу БСУ за останній квартал 2009 року

Кредити НБУ є найбільш стабільним і надійним джерелом для банків, проте у деяких випадках супроводжуються додатковими обмеженнями свободи дій останніх. У четвертому кварталі 2008 року НБУ надав банкам кредитів на суму, що перевищує 100млрд.грн. (у 2009 році – 64,4 млрд. грн., включаючи кредити для рефінансування раніше наданих позик), основною метою надання яких була підтримка ліквідності банківського сектора на тлі нестабільної динаміки інших складових ресурсної бази. Це дозволило банкам замістити значну частину клієнтських ресурсів і коштів материнських структур. Національний банк України зберіг політику масштабного кредитування банків і в першому кварталі минулого року, хоча в подальшому сальдо рефінансування було негативним.

Рисунок 1. Динаміка рефінансування банків НБУ

Рисунок 2. Динаміка залучених коштів банківською системою, млн. грн.

Станом на початок 2010 року заборгованість банківського сектору перед Національним банком України склала 86,3млрд.грн. Не виключено, що велика частина раніше наданих банкам позик буде пролонгована або рефінансована регулятором, що дозволить окремим банківським установам зберегти ліквідність у разі подальшого погіршення якості робочих активів.

Клієнтські ресурси (кошти населення і нефінансових корпорацій) зберегли своє ключове значення для банківської системи – на початок 2010 року їх обсяг перевищив 325 млрд.грн., що дозволяє фондувати майже половину кредитного портфеля банківської системи на цю дату. Обсяг нових депозитів, залучених до банківської системи країни від населення і нефінансових корпорацій в 2009 році, склав 970,8 млрд. грн. (при відносно невеликій терміновості клієнтських ресурсів), з яких в останньому кварталі 2009 року було залучено 174,9 млрд. грн. депозитів населення і 70,1 млрд. грн. коштів підприємств.

Не зважаючи на позитивну динаміку депозитів населення, яка спостерігалася останнім часом, говорити про повернення довіри населення до банківської системи передчасно. Позитивна динаміка коштів фізичних осіб на протязі останнього часу, перш за все, обумовлена: зниженням рівня недовіри серед вкладників (яка домінувала в кінці 2008 і на початку 2009 року), активними заходами щодо залучення клієнтських ресурсів з боку банків, відсутністю доступу у низки підприємств до банківського фінансування, що вимушує власників надавати в якості забезпечення депозити (для багатьох підприємств це єдина можливість отримати банківське фінансування; останнє також може призвести до зменшення бази оподаткування). В той же час, в процесі взаємодії банків з клієнтами залишається низка проблем, які стримують повернення вилучених раніше депозитів до банківської системи. Це, перш за все, приклади невчасного повернення таких коштів (банки з тимчасовою адміністрацією і на стадії ліквідації), збереження негативного інформаційного фону і відсутність упевненості у громадян у стабільному функціонуванні банків в майбутньому.

Кошти населення і підприємств (порівняно з іншими джерелами фондування) найбільш схильні до впливу різних чинників, які й визначатимуть їх динаміку впродовж найближчого року.

Ключовими чинниками впливу на стабільність коштів юридичних осіб у середньостроковій перспективі будуть:

Не виключено, що в 2010 році частина банківських установ значною мірою буде переорієнтована на ресурси внутрішнього ринку внаслідок обмеженої можливості хеджування валютних ризиків (діє заборона на валютне кредитування населення, яке останніми роками було основним напрямом діяльності для більшості банків з іноземним капіталом). Проте це не дозволить замістити гривневими депозитами залучені ресурси від НБУ і материнських структур. Динаміка клієнтських депозитів у банківській системі значною мірою визначатиметься станом економіки країни, а також залежатиме від довіри вкладників до банківських установ. Стимулююча економічна політика, задекларована в останніх рішеннях НБУ, у поточному році буде проводитися в обмеженому обсязі внаслідок збереження високих девальваційних і інфляційних ризиків.

Здатність до відновлення

Напрямок розвитку банківського сектору на деяких етапах може відрізнятися від розвитку реального сектору економіки країни, хоча кореляція між ними є істотною. Не зважаючи на істотні проблеми і ризики банківського сегменту країни, ми вважаємо здатність до відновлення банківського сегменту помірною, що визначається:

• специфічним регуляторним і операційним середовищем, що дозволяє банківським установам розраховувати на значну фінансову і регуляторну підтримку НБУ з метою збереження платоспроможності;
• досить налагодженими (порівняно з суб'єктами інших галузей) інструментами юридичного (регуляторного) захисту банків, як кредиторів так і позичальників;
• високим рівнем використання власних і позикових ресурсів, а також більш ліберальним (порівняно з іншими суб'єктами) доступом до ресурсної бази. Останнє обумовлене слабким розвитком в країні альтернативних джерел інвестування;
• високим попитом на банківське фінансування, особливо на етапі підйому економічного циклу.
• Довідкова інформація.

Додаток до огляду

На початок 2010 року в Україні зареєстровано 197 банків, з яких 182 здійснювали діяльність. Кількість банків з іноземним капіталом склала 51, з яких 18 – з 100%. Шість банків були виключені із державного реєстру за останній рік, тоді як ще 14 банків знаходяться на стадії ліквідації. У 11 банках функціонувала тимчасова адміністрація НБУ. Згідно розподілу банків за групами на 2010 рік, І група (найбільші банки) складається з 18 банків, ІІ група– з 20 банків, ІІІ група – з 21 банку, IV група – з 122 банківських установ. Сукупні активи банківського сектору на початок 2010 року склали 873,4 млрд.грн., чистий відсотковий дохід – 53,7 млрд.грн., чистий комісійний дохід – 13,1 млрд.грн. В той же час, чистий збиток банків за рік перевищив 30 млрд. грн.

До початку сторінки

Провідний фінансовий аналітик

Віктор Шулик
ведущий финансовый аналитик отдела рейтингов финансовых организаций