друк 08.09.2010

Рынок молока и молочных продуктов Украины

У другій половині 90-хрр. суттєво скоротилися обсяги споживання молока та молочних продуктів. З 2001 року через покращення добробуту населення спостерігалося відновлення споживання молочних продуктів, яке останніми роками перебувало на рівні 22 кг/міс. (на 1 особу). Проте варто зазначити, що у перерахунку на молоко з 2006 року по 2008 рік споживання 1 особою зменшилося з 19,6 кг/міс до 17,8 кг/міс (на 9,2%), що можна пояснити скороченням вмісту молока, у продукції, яка виробляється.

Обсяги виробництва молочної продукції залежать від обсягів виробництва молока та стану тваринництва в країні. За 2005-2009 рр. виробництво молока скоротилося на 15,4%, до 11,6 млн.тонн, поголів’я ВРХ – на 24,5%, до 4,9 млн.голів, у т.ч. корів – на 24,1%, до 2,8 млн.голів (Таблиця 1). Випереджання темпів скорочення поголів’я над скороченням виробництва молока пов’язано з тим, що ліквідується у першу чергу найменш продуктивне стадо.

Таблиця 1. Основні показники ринку молока та молочних продуктів в Україні у 2004-2010 рр.

Джерело: Державний комітет статистики України

Основною причиною зазначеної негативної динаміки у тваринництві є збитковість утримання ВРХ, яка зумовлюється ситуацією як на молочному, так і м’ясному ринках (Таблиця 2).

Таблиця 2. Рентабельність утримання ВРХ у 2004-2009рр., %

Джерело: Державний комітет статистики України

До середини 2008 року суттєво зростали ціни на зернові культури, що позначалося у подорожчанні комбікормів, витрати на які переважають у структурі витрат на утримання ВРХ. При цьому реалізаційні ціни на худобу живою вагою залишалися на постійному рівні, оскільки конкуренцію продукції тваринницьких ферм складало імпортоване м’ясо.

Для виробництва молока характерна сезонність, що зумовлено технологіями у тваринництві. Рентабельність молочного виробництва залежала від рівня закупівельних цін на молоко. Оскільки більше 80% молока виробляється у господарствах населення, ринок молока за своїми ознаками наближений до ринку чистої конкуренції. Проте реалізовувати продукцію виробники змушені найближчим за місцем знаходження молокозаводам, які мають потужності для перевезення молока, а отже, по суті виробники обмежені у виборі покупця. Таким чином, молокопереробні підприємства можуть у період сезонного збільшення надоїв диктувати закупівельну ціну на молоко, що негативно позначається на рентабельності молочного напряму.

Можливість закупівлі дешевої сировини впливала на інвестиційні рішення молокозаводів. Виробники молочної продукції зосереджували свої зусилля на збільшенні частки ринку, спрямовуючи весь обсяг інвестицій на закупівлю нового обладнання та витрачаючи значні кошти на рекламу та просування виробленої продукції. Це пов’язано з високою конкуренцією на ринку молочної продукції – частка ринку найбільших гравців перебуває в межах 5-12% (Рисунок 1).

Значну увагу молокопереробні підприємства приділяли розвитку виробництва кисломолочної продукції, яка була найприбутковішою. При цьому ринок кисломолочної продукції характеризувався високим рівнем конкуренції, яка посилювалася за рахунок імпорту (Таблиця 3), здебільшого з Російської Федерації.

Таблиця 3. Експорт-імпорт молока та молочних продуктів в Україні у 2006-2010рр., тис.тонн

Джерело: Державний комітет статистики України

У вкладанні коштів у розвиток власного стада більшість підприємств була незацікавлена. Варто зауважити, що темпи нарощення основних засобів не відповідали динаміці розвитку підприємств, а отже, інвестиції здійснювалися переважно за рахунок запозичених коштів.

В результаті такої політики тривала тенденція до скорочення поголів’я ВРХ, а вже у 2008 році молокозаводи відчули суттєвий дефіцит сировини. Так, у 2008 році, на переробні підприємства надійшло 5,4 млн.тонн молока, що на 10,5% менше, ніж у 2007 році. Відповідно скоротилися обсяги виробництва молочної продукції, зокрема, молока обробленого на 6,4%, до 808 тис.тонн, масла вершкового – на 15,0%, до 85 тис.тонн, та сирів – на 4,1%, до 236 тис.тонн. Таким чином, напередодні кризи більшість молокопереробних підприємств мала суттєвий обсяг боргів при недостатньому рівні завантаженості потужностей, спричиненому дефіцитом молока.

Вплив кризових явищ молокозаводи відчули на початку 2009 року, який характеризувався зменшенням попиту населення на продукцію високого цінового сегменту у зв’язку із зменшенням купівельної спроможності населення. У виробництві молочних продуктів це позначилося на споживанні окремих видів кисломолочної продукції та сирів, виробництво яких у передкризовий період було найвигіднішим. Виробниче обладнання підприємств дозволяло переорієнтуватися на виробництво більш дешевої молочної продукції, попит на яку, як продукцію першої необхідності, зберігся. Проте прибутків, отриманих від реалізації такої продукції, не вистачало для обслуговування наявних боргових зобов’язань.

Крім того, навесні з початком сезонних надоїв виникла необхідність у додаткових обігових коштах для здійснення закупівель сировини. В умовах ускладненого доступу до фінансових ресурсів і високого рівня боргового навантаження за одночасного зменшення операційних надходжень молокопереробні підприємства удавалися до двох основних заходів: реструктуризації боргових зобов’язань та утримання закупівельних цін на молоко на мінімально можливому рівні. Таким чином, у 2009 році, порівняно з 2008 роком, закупівельні ціни на молоко суттєво знизилися (Рисунок 2). Якщо у 2008 році у сезон (з травня по вересень) молоко придбавалося у середньому по 1,80-2,00 грн./л, то у 2009 році ціна зменшилася до 1,60-1,70 грн./л.

Рисунок 2. Індекс закупівельних цін на молоко та цін виробників молочної продукції (зліва направо), % до грудня попереднього року

Джерело: Державний комітет статистики України, розрахунки ТОВ«Кредит-Рейтинг»

Ситуація для сільгоспвиробників погіршувалася скасуванням наприкінці 2008 року дотацій, які, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97‑ВР від 03.04.1997 р., перераховувалися переробними підприємствами за придбане молоко з коштів, призначених для сплати ПДВ до бюджету. Законом №922-VI від 4 лютого 2009 року дотації було повернено, проте Закон було визнано неконституційним.

До кінця сезону молокозаводи утримували контроль над закупівельною ціною, проте у період традиційного дефіциту молока аграрії почали різко підвищувати ціну на молоко, посилаючись на втрати, пов’язані із скасуванням дотацій. З серпня по грудень 2009року ціна на молоко заросла майже на 70%. На початку 2010року молокозаводи змушені були купувати молоко по 2,80‑3,00грн./л.

Законом №1782-VI від 22.12.2009 р. дотації знову було повернено. Після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VIвід 27.04.2010 р. форма підтримки сільгоспвиробників та населення, що утримує ВРХ, змінилася. Згідно з Законом, ПДВ мав перераховуватися переробними підприємствами до спеціального фонду Держбюджету з подальшим використанням на здійснення доплат за 1 корову, що була в наявності на 1 січня поточного року. Змінами до Закону від 13.05.2010 р. було повернуто попередню схему дотацій сільгоспвиробників.

У 2010 році ситуація у молочному напрямі дещо стабілізувалася. Розпочалося сезонне зниження цін на молоко – ціна знизилася до 2,40-2,50 грн./л. Одночасно відсутність подальшого погіршення в економічному стані країни позитивно вплинула на споживання харчової продукції населенням, що позначилося на збільшені за підсумками І півріччя 2010 року виробництва молока обробленого та вершкового масла, відповідно на 2,1%, до 383 тис. тонн, та на 2,8%, до 37 тис.тонн. Призупинилося скорочення виробництва кисломолочної продукції та кисломолочних сирів. Виробництво жирних сирів продовжує скорочуватися (уІпівріччі 2010 року – на 12,0%, до 103 тис.тонн), проте це скоріше пов’язано не зі зменшенням попиту, а з зсувом тенденцій у часі через триваліший виробничий цикл. Значний обсяг жирних сирів експортується, при цьому у кризовий період обсяги експорту не скоротилися, а у січні-травні 2010 року зросли на 26,7%, до 38 тис.тонн.

Актуальною у сучасних умовах залишається проблема дефіциту молока при збереженні тенденцій до скорочення поголів’я ВРХ. Подальший розвиток молокопереробних підприємств залежатиме від можливості розплатитися за наявними зобов’язаннями та утворити ферми, що будуть забезпечувати виробництво власною сировиною.

Висновки. Розвиток ринку молочної продукції залежить від обсягів виробництва молока та стану тваринництва в країні. Проте у докризовий період більшість переробних підприємств притримувалася політики, що сприяла скороченню поголів’я ВРХ та обсягів виробництва молока. Молокозаводи вкладали значні кошти, переважно запозичені, у закупівлю нового обладнання та у заходи з просування виробленої продукції, що пояснюється високою конкуренцією на ринку молочної продукції – частка ринку найбільших гравців оцінюється в межах 5-12%. У вкладанні коштів у розвиток власного стада більшість підприємств була незацікавлена, маючи можливість впливу на закупівельну ціну молока у періоди сезонного збільшення надоїв. Під впливом кризи зменшилися обсяги реалізації найбільш рентабельної продукції. А отже, у кризовий період переробні підприємства зіткнулися зі зменшенням операційних надходжень в умовах ускладненого доступу до фінансових ресурсів і високого рівня боргового навантаження.

Для стабілізації ситуації молокозаводи удавалися до реструктуризації боргових зобов’язань та утримання закупівельних цін на молоко на мінімально можливому рівні, що було ускладнено у період скасування дотацій для аграріїв. У 2010 році ситуація у молочному напрямі дещо стабілізувалася. Відсутність подальшого погіршення в економічному стані країни позитивно вплинула на споживання харчової продукції населенням, що позначилося на збільшені виробництва молочної продукції за підсумками Іпівріччя 2010. Актуальною у сучасних умовах залишається проблема дефіциту молока при збереженні тенденцій до скорочення поголів’я ВРХ. Подальший розвиток молокопереробних підприємств залежатиме від можливості розплатитися за наявними зобов’язаннями та утворити ферми, що будуть забезпечувати виробництво власною сировиною.

Катерина Васіна
начальник сектора, кандидат экономических наук